Ото чоловік собі гадає, що він просто так говорить, бо казати можна все: язик молотить мислене збіжжя. А та вільга, що розлітається довкруж, — то капинки слини й віхті піни. І ходить по груди забрьоханий крів'ю, запевняючи, що се — калюка від пішого богомілля.
Немає коментарів:
Дописати коментар