Ой! Чий то кінь стоїть, так гарно й пильно запряжений, такий пристроєний? Дивом дивуються народи й окремі люде безнарідні: чий?
Він спокійно стояв там, де й тепер стоїть, і за Коліївщини, й добою визвольних змагань, і в сімдесяті роки того століття, коли, здається, неспокійно стояло й, стоячи, скніло все.
Коні ніби-то тороплені створіння, але цей перестояв і Майдан. Чий то він?
Знає сьвіт: Іванів він, Марчуків. Отакий тихомирний, близький до природи, безверхий кінь. Не знавіснілий від гарматнів, не ошалений загравами вічних пожеж, не зламаний колгоспом упоперек хребта.
Український кінь: стоїть незворушно й нікуди відсіля не йде. Отакий кінь: викликає повагу, й повага якось наче знехочу скрадається під його тінь.
Він спокійно стояв там, де й тепер стоїть, і за Коліївщини, й добою визвольних змагань, і в сімдесяті роки того століття, коли, здається, неспокійно стояло й, стоячи, скніло все.
Коні ніби-то тороплені створіння, але цей перестояв і Майдан. Чий то він?
Знає сьвіт: Іванів він, Марчуків. Отакий тихомирний, близький до природи, безверхий кінь. Не знавіснілий від гарматнів, не ошалений загравами вічних пожеж, не зламаний колгоспом упоперек хребта.
Український кінь: стоїть незворушно й нікуди відсіля не йде. Отакий кінь: викликає повагу, й повага якось наче знехочу скрадається під його тінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар