Не маючи вістки від Бога чи й просто Бога не маючи, намагалися люде з'ясувати для себе вищу волю, гаразд розуміючи, що не їхньою власною держиться й обертається сьвіт. А де та вища воля? Під ногами пласка земля — тож позирали на небесне склепіння.
Бачили там зорі, що єдналися в купи, блискучими цятками позначаючи зариси маґічних образів: де зьвірячих, де півлюдських, а де нелюдських геть чисто.
Небеська сила рухала тим цяцькованим шатром, зумовлюючи й спричиняючи народження, постання, показуючи гаптовану стежку долі аж до самого занику.
І був Божий терпець до тих замірів і намагань, і були Божі знаки й письмена, заронені в тому клейдоскоповому маячінні ніби театральних постанов.
І так аж до перських царів-звіздарів, що виглядали на нічному небі провідної зірниці, щоб піти походом, шукаючи за Спасом — собі й сьвітові.
Ось на тій зорі й кінець гороскопові. Там Господь увільняє нас від вистави й робить із глядачів — діячами. Бо вже жнива...
Бачили там зорі, що єдналися в купи, блискучими цятками позначаючи зариси маґічних образів: де зьвірячих, де півлюдських, а де нелюдських геть чисто.
Небеська сила рухала тим цяцькованим шатром, зумовлюючи й спричиняючи народження, постання, показуючи гаптовану стежку долі аж до самого занику.
І був Божий терпець до тих замірів і намагань, і були Божі знаки й письмена, заронені в тому клейдоскоповому маячінні ніби театральних постанов.
І так аж до перських царів-звіздарів, що виглядали на нічному небі провідної зірниці, щоб піти походом, шукаючи за Спасом — собі й сьвітові.
Ось на тій зорі й кінець гороскопові. Там Господь увільняє нас від вистави й робить із глядачів — діячами. Бо вже жнива...
Немає коментарів:
Дописати коментар