Метрові спогади

Давно не бачив того, що можна було-б назвати "напідпиточку" — невеличкою життьовою втіхою.
Гарно, як у дитинстві. Дядько в київському вагоні, — ну, от хильнув і попустило, — замісць одчаю, пихи чи злости, частує байдужну юрму своєю не зіпсутою книжками любов'ю, й уже не рідною людям мовою. Не минає своєю ласкою жаднісьнької душі, до кожного внадиться.
Отак і треба жить: ніби кругом усі свої. Перемагать і жить!