понеділок, 18 червня 2012 р.

Кохайтеся, чорнобриві...

Читаємо Шевченка, скрізь натрапляючи на образ чорнявого ідеалу жіночої краси,  чорні брови, чорні очі. Але як подивитися тогочасні парсуни й пізніші сьвітлини черкащанок, то навряд чи де тих чорнявок уздрієш. Тепер, що-правда, таких дівчат доволі, тому за ідеал править білявка, бодай крашена. А от я ще минулого століття вчився на вкраїнському відділові з тогочасними типажами, й вони здебільшого мало нагадували поетові мрії-сни.
З цього знову висновуємо, що слово генія справджується в потомних поколіннях!

Немає коментарів:

Дописати коментар