Високі душі падають, проте не як зорі з крайнеба, а як дзвіниці — просто в порох базарів, передушивши комашні без ліку.
То від ницих ми сподіваємося безсмертя, бо Господь їх так довго терпить, що їхній кінець бентежить душу неймовірно.
Солодкавий сморід супроводжував їх ще за живота, а вже смерть накриває те диво мокрим рядном небуття.
То від ницих ми сподіваємося безсмертя, бо Господь їх так довго терпить, що їхній кінець бентежить душу неймовірно.
Солодкавий сморід супроводжував їх ще за живота, а вже смерть накриває те диво мокрим рядном небуття.
Немає коментарів:
Дописати коментар