Серед українських міщан чималенько дендиїв. Це не відрізняє наших городян од загальноевропейських. Але от як по нашому, по народньому, спроста сказати, що дендий із когось? Як то в нашої мови заведено, мається купа слів — чи й не більше, ніж самих тих у нас чепурунів: джеґер, дженджик, джигун, жевжик, надриґанчик, крутивус, мартопляс, парадник, прилиза, і навіть хверт, хвертик і хвинтик. А ще щиголь. Та найцікавіще галанець: "Чистюк він, галанець, не причепурившись, до дівчат не вийде". Хто такий буде? А ну-ж! Звісно-ж, голяндець. От ви завітайте до Голяндії, кого пустять, і придивіться до тамтешнього чоловіцтва: правдиві, щирі галянці всі до жодного. Тож і штанці-галанці, вузькі та "підстрелені", де-хто з поважного панства доношує за парадниками-попередниками й дотепер. На них у нашій історії, на тії штані, вже не раз наставала поведінка й іще настане. Бо не переводяться, кажу, по наших містах галанці.
пʼятниця, 24 жовтня 2025 р.
середа, 22 жовтня 2025 р.
На "гарнидень"
Не речовіли
Те, що рукописи не горять — то горда письменницька неправда. А от комп'ютерописи чи елетронописи не горять і справді. Бо вони ніколи й не речовіли.
вівторок, 21 жовтня 2025 р.
З життя колібри
Вимушена неробота й протяжне безмлив'я лишають доволі часу на ентомологічні розшуки й розправи на лугах і луках нашого перекладу, а голод истий тільки додає до тих розвідок прикрого гарту. Ось виявив нову підвідміну перекладника блідого чи йнакше непринадного, протиперекладаря, відвертого нічного шкідника наших полів (народня назва — "попсуй"). Ця потужна комаха завзято налітає на овочі чужої пильної праці й упевнено так виїдає все геть і з корінням, навіть і ґрунтом самим. Але при тім дуже нервозно дзижчить і ніби надривно махає багатокрильцями. Дзижчить ісхвильовано, бо найперше, найменше дрижання істоти викликає внутрішнє бреніння, чарами своїми непереборне для комашини. А надсадне маяння-вихання — з життя колібри, що спитується все обпурхати й обмахати як своє.
понеділок, 20 жовтня 2025 р.
Инквизиція
четвер, 16 жовтня 2025 р.
Жовтневий грудень і грудневий жовтень
Грудкуватий, голий стоїть у Київі перекладницький жовтень: нічого не жовтіло й нічому буде падати, бо ще впозимку пообтрушував найменшу бруньку новий вітер із Америки, колорадський якийсь вітер. І тільки вкраїнська натура вперто красіє своїм листяним сьвітлохвором: тобі зась, де мені можна, а тут — побачимо.
Рідна хата
Слушно воно в психоаналізі: батько показує дитині, що сіверко буває за порогом, а мати — що маєш за спиною теплий поріг.
Дїлника й дїло боїть ся
Добрячий із його чоловік: сам тобі заробити не дасть, але роботу твою похвалить.
середа, 15 жовтня 2025 р.
Без вийнятку
Геть усі вкраїнські перекладчики, без жаднісінького вийнятку, можуть сьмілко братися до найштудернішої й навідповідальнішої роботи. На те мають одну на всіх, однаково ваговиту причину: кожне кревно, немилосердно, нестерпуче потребує грошей. А де-котре ще й грошовитої слави.
Обмарний sense
Од безумірного вжиткування слова втрачають питомий зміст і глузд. Зостається тільки обмарний sense. Обмарний, бо в нашій мові він од початку не надбав ні змісту, ні глузду.
вівторок, 14 жовтня 2025 р.
Про сьвято ІІ
Питущому не гріх і випити в сьвято. Їдусі — не гріх і наїстися. Тільки прятати в хатах обом зась — то кожне зна, наше спільнородове кожне. Та як хто має вчеписто-нападистий (обсесивно-компульсивний) розлад, що він потужно гамує в будень, уже сьвяточного дня може, по справжньому, вчеписто й нападисто, взятися до найретельнішого, екстатичного прибирання в кімнаті.
понеділок, 13 жовтня 2025 р.
Свійський учасник
неділя, 12 жовтня 2025 р.
Пишна одіж
Мудрість то така пишна одіж, що як почнеш із єї пишатися, то зразу робишся голий-голісінький. І хоч яку собі потім багряницю, хоч якими твердими жилами пошиєш, а все в дурні пошиваєшся.
Калюжі культури
Сьвітова вина
Багато де в самому Київі читаю: "ВИНА СВІТУ". Це нам уже всім нотатка така. Та ми й без нотаток тямимо й завсіди пам'ятаємо, що сьвіт нам кругом завинив. І вина його, сьвіту, — сьвітова вина. Така сьвітова, що ніякими сьвітовими винами не заллєш.
четвер, 9 жовтня 2025 р.
Чи таки "злато"?
середа, 8 жовтня 2025 р.
Мудра дівчина
вівторок, 7 жовтня 2025 р.
Три правді
Шо
Якби в нас було таке тверде, безкомпромісне польске "шчо" (szczo), як у галичан, а тепер і по театральних технікумах і дикторських студіях учать, ніколи ен виникло-б зручне "шо": його годувало-б потиличниками оте заднє cz й заганяло назад у szczo. А що не так, чи шо?
Підбудівля
Розрада
Зрада можлива, поки життя людського. Можливість зради закінчується за життьовим порогом, де вже нема ні зради, ні розради. Нема, власне, ради. А поки ще наша мова-розкішниця дозволяє собі на те, щоб мати "розраду" й на втіху й на різноту. То й замислишся нишком, загадаєшся: а що то була суще за розрада? Тільки зрада знов вигляда переконливо й однозначно.
неділя, 5 жовтня 2025 р.
Вічний революцьонер
Як сьвідчать сьвідки, "Вічного революцьонера" я висьпівував "чисто й переконливо". А як инак? Тут Франко з Лисенком революцьонують — хто зхвальшує, хто схибить? Франко, Лисенко — ану спробуй, ану відніми! Та це ще не слух. Хочу такий, щоб підчас виконання якоїсь скопецької арії в Порпори, коли ридають усі порядні авдійохвіли, суворо розчути, що випав і загубився якийсь мізерний бемоль
Робом Стельмаховим
сам не йду: мала платня.
Ноги вдіті в шаравари —
сам без їх: тісна матня.
Образ сьвятощів
Стан учителів і був колись поважний. Аж поки не з'явився Вчитель щирий. Кого після Його назву своїм навчитлем? І хто назветься вчителем після Його? Православному вкраїнцеві є про що подумати. Т'але справді перша вчителька має достойність вищу за звичайну. Щось у тім є богівське з найменшої, втіщної літери. Наша Марфа (Марта?) Микитівна Рубан була саме така, ідеальна. Сама гарна й діти приходили хороші. Звісно, що хдопчик і дівчинка. Це був стовп і стверджувння істини. Це річеться-прорікаться як правда неминуща. Ніби просто береш учити малі діти. Та вся духовність стає по твоїм розцяцткованім боці.
четвер, 2 жовтня 2025 р.
Вичепурена пані
Найбільше люблю робити штучні, роблені висновки з простих, зрозумілих постережень. Так правда показується не звичайною простухою, а загадковою, вичепуреною панією.
Прагнущі любови
Її всі люблять за те, що вона білявка, за те, що чорноброва. Та чом-би й ні? Чи заздро буде котрому моралистому на зрозумілу красу? А як біляве вибілене, а чорне — наколоте на чолі, то що кому до того? Коли й де дошукувалася правди любов?