Скрізь і всюди, де ступнеш, що-разу вступиш у "на кожному кроці". Дуже вже прозаїчний вираз — треба показати йому якесь поетичне кіно.
понеділок, 29 вересня 2025 р.
Гора голої вольности
У Бидгощі Згір'я Вольности, ще крадькома зветься Лисою Горою. Й то слушно, бо вільність то є, то нема, а Лиса Гора zawsze musi być. Та й відьмування для своїх адептів має попервах видаватися за вільність. Залежність показується трохи згодом: коли глянеш з гори не на низ, а вгору.
неділя, 28 вересня 2025 р.
У поетичнім закаті
Поет Стельмах ладнає берлин, а мене вже зразу кортить припасувати сякі-такі колеса й штовхнути, щоб заторохтів у далеку дорогу, порожній. Натхнення, так зветься, — от уже й поділилися.
Наступ і пам'ятання
Поет носить граблі намісць ковіньки: звичка до рими, знаєте, до повтору. До певного числа зубів у грабельній щелепі як робочому струменті. Реґулярність наступу й пам'ятання.
Увінчані вандали
Иноді мені здається, що поети — головні розбивайли нашої мовної споруди. Й усе заради примарного архітектурного ідеалу поетичного ладу й рими.
пʼятниця, 26 вересня 2025 р.
Наробилося
Як не знаю, про що писати, а слів ув організмі виробилося надмір, то пишу довго. Так можна зрозуміти походження багатьох монограхвій і навіть романів грубезних: не зналося, про що, то й отаке наробилося.
2700
четвер, 25 вересня 2025 р.
Місточки з замочками
Наївний европейський симболізм повсюдних місточків, уцяцькованих начепленими замочками. Криза церкви, криза шлюбу, хай якого "цивільного", й, нарешті, криза просто "стосунків". Стосунки бувають усякі, стосунки бувають будь із ким, але-ж ви тямите, про що йдеться? Кортить зчепитися так, щоб потім аж ніяк не розчепило, хоч і розчепірило. Еге, а як осоружиться зчеплення? А ключик уже, той, загубився давно. А відмикачка не лізе, бо поіржавило все давно разом із "стосунками". Пиляйте сей ланцюг, сини й дочки вільної волі! Та чи не лекше було якось природніше поєднатися, не каторжно, — вусочками там чи що?
вівторок, 23 вересня 2025 р.
Хай щастить
Колись мене на ТБ питали: а як по шаному сказати "удачи"? Кажу: хай щастить. Ну, з "удачи" ясно: "желаю тебе удачи". Цілком поганська віра в щастя. А коли "хай щастить", то це хай хто чи що? А це наше "хай Бог щастить".
Понад усякий сумнів
Людство, понад усякий сумнів, заслужило на цілковиту зневагу. Т'але чи твою, блазню?
Ділові й вільні
Заслужився
Тяжко замислився я над концепцією "заслуженого майстра народньої творчости". Хоч назвою своєю звання одороблувате, а таки воно почесне. То чи не я то буду? А що-ж: надзвичайно народня, здається, моя простота, простота моєї творчости. Та й майстер із мене заслужений: майстрував-майстрував по нашому-ж таки, по народньому, й якось собі заслужився на державну ласку.
субота, 20 вересня 2025 р.
Чи самостійна?
З нашої самостійности колись дуже вже позбиткувалися, а далі ще й насьміялися аж вишнево: самостійна дірка! Ні, діра на місці самостійности. Тепер, по тяжкій науці московській, ми обачніше зовем Україну незалежною. А й справді: незалежности кругом рясно, а самостійности — з мишачу бідницю.
Бронік-бусік
Їздив у відрядження тим, що вже зветься "броніком-бусіком". Дуже відверто язик висолоплюється в бік московський: навіть не "ик-ик", а таке "і" м'якеньке. А мені "очі з м'якеньких зразу стали тверденькі".
середа, 17 вересня 2025 р.
Emploi
Перекладництво, безперечно, виконавське мистецтво, й, принаймні в моєму розумінні й виконанні, наближається до театру. З часом майстерність може зростати, т'але натура диктує розумний перехід із героїв у характерні.
понеділок, 15 вересня 2025 р.
неділя, 14 вересня 2025 р.
Щоб кожному було розумно
Якщо письменник бажає осьпівуючи змальовувати життьову правду, він має писати невтямно, темно. Бо хіба в житті справді щось утямно, ясно?
За сьвідом
Перед дитиною, що оце щойно почала себе всьвідомлювати, життя зразу розлягається всією своєю підставою аж до неба краю. Надавши ходи в ноги, молода людина починає навально наближатися до глузду. Т'але всупереч оптичним законам, видноколо починає тісно звужуватися. А таки дорослому лекше жити з тим, що глуздові все менше місця на присмеркових гонах життьового розлогу. От і виходить, що ми цілий вік старанно (й погіншливо) вчимося жити без глузду, безглуздо жити.
субота, 13 вересня 2025 р.
Mission impossible
Щоб поправно, не кажу красно, балакати вкраїнською мовою, треба мати добру пам'ять. Це місія не про Михайлів-забувайлів.
Вже не треба
Якою дешевою ціною купували безцінну увагу мої молодощі: довге кучеряве волосся, помаранчева сорочка, залені "Levi's", черевики-мокасини. Спробуй-но я, такий, тепер вирізнитися! Т'але, дяка Богові, вже не треба.
Десь була
Хоч де мацаю по тілі, а не знаходжу в себе ані найменших ознак репутації. Либонь-же десь була, т'але давно всохла й відвалилася. А ніхто й не помітив.
Іще давніше
Направду кажучи, мені вже давно набридло перекладати. Та коли я змушений слухати иньших перекладарів, вдячно всьвідомлюю, що ця осоруга могла спіткати мене багато-багато давніше.
Було цікаво
Нині недобре спав і вві сні все обмірковував якісь нерозв'язні (принаймні для себе) мовознавчі питання. Робочі сни — то звичайно певна ознака нездоровля. Т'але прокинувся щасливий, бо було цікаво.
Пародоксальним чином
Парадоксальним чином, як перекладач усний, я націнніший тим, що можу сказати недовго думаючи, а зате в писанні люблю дуже добре подумати. Й добре розважену гадку, хоч-би кудою зайшла, конче записую.
Свобода волі
Смирнота купує свободу й свобода обдаровує, винагороджує смирнотою. Се-б-то покорою. Покорі ми вірні, покорі ми покірні. Т'але не владі ми підвладні, а впокорені свободою волі.
Доданий дух
Наш міністер осьвіти такий схожий на небіжчика Грінченка — ну просто викапаний пан Борис. Той образ так духу додає! Т'але знати, що не словникар із його: як заговорить, то зразу являється двійник, Грінченків дух, і заходжається скрушно похитувати блідою головою: не так, ой, не так!
Чарівна пильність і обережність дипльоматії
Пили, що хоч
Їдемо — аж гульк велетенський щит, дядько з робочою бензопилкою: "Пили, що хочеш!" Лишенько! Хоч-би не було чергового Texas Chainsaw Massacre! Стривайте, тут вам не Гамерика — в нас закон! Пили, що хоч, пили, що хотіли, а тепер із пилкою пішли, п'янючі, гулять?
Що відправляється?
Чого, власне, Бровари?
вівторок, 9 вересня 2025 р.
Лихварівська вулиця
понеділок, 8 вересня 2025 р.
Що таке крипта?
"Тобі сказали, що крипта — це скам? Сам перевір, а не вір чуткам!", — весело віршує тут їден ентузіястий. Звісно, що неправда тому! Я гаразд знаю, що таке крипта: це таке приміщення, глибка під церквою, що "стоятиме тоді, коли мої кістки потліють і ім'я погине." А що таке той "скам"— не знаю й не хочу знати, ще поки мої кістки вбрані плоттю й означає щось звучання мого імени.
Сенс життя
"Сенс життя", — каже їден такий, та й неориґінально каже, — то саме життя." Заперечую! Сенс життя — то полонізм життьового розуміння.
субота, 6 вересня 2025 р.
Ми, народ
Уявіть собі: намісць поеми Франка "Мойсей" — Франкова поема "Мусій". Це було-б багато зрозуміліше й ближче нам, народові.
Ах!
Ах! Із скількома милими, добрими, щирими друзями-перекладарями на роки розлучає мене моє невміння напитати собі гідної, цікавої, слушно оплачуваної праці й їхня неохота ділится такою працею зо мною — загребущим, заздрим, негидливим на засоби суперником.
пʼятниця, 5 вересня 2025 р.
Геть із корінням
Чому ліміт кредитний, а не кредитовий, то-б-то не вкраїнський? Чому "Картка киянина", а не "Киянинова картка"? І так у всьому, й так усюди: жаднісінького наміру хоч трохи сьвідомо, власною охотою вкоренитися. Тільки як свисне безгучний собачий свищик — легенько свисне ломакою по голові.
четвер, 4 вересня 2025 р.
Чи хтось таке казав?
УКРАЇНА — ВАУ, БО — ТИ ВАУ. Чи хтось тобі це казав?", — допитується метрова рекляма. Зараз, тільки потилицю почухаю. Ні, ніхто не говорив, по правді кажучи. Раз, по нашому його треба зразу на "вав" переробити. "Нас не має збивати прийняте в прахтичному (ортографічному) письмі позначення ў (у нескладвого) через в" то вже вас, вельмишановне реклямодавство трохи в моїй редкації навчає подавати мовознавець Наконечний. То-б-то ваше улюблене [vow], коли вже [wow] сказати не вмієте, буде наше [ваў]. А друге, що воно за "вав", як брати, шануючи слухи ваші, той, семантично? Я в цім слові вчуваю чи то завивання, чи то скавучання. Чи вава в дитяти й воно від того вавкає. Чи птах журливо так хававкає, прикликаючи чергову біду. В цьому розумінні сам вам скажу, щоб ви знали й тямили: ані я не "вав", ані Вкраїна моя не "вав". Навіть і не вавкайте тут!
Почесна непотрібність
Полюбляю сидіти склавши руки в ті дні, коли, знаю, хоч-би й сам шукав аж у сосновому відеречку, на дубовому денечку, не знайшов вільного перекладчика. Така власн непотрібність створює відчуття хибної, зате втішної виїмковости.
Нова двозначність
Послухав хваленого майстра — сравді щтучний переклад. Ну, се-б-то як у штучного интелекта. Интелект єсть, і штучний, до того. Т'але интелектуала до його нема.
Ой, тезку мій, тезку, не лізь на березку
У нас однойменника зовуть "тезком". Чи то тезка зовуть "однойменником". Дивується з того мовний народ.
Розбіраємо кейси
Що вони плетуть?
Вид як душі запона
Тепер треба докладати справді нищивної сили, щоб створити переконливо драмований міський образ. Вигляд уже не виставляє душі, а радше запинає чоло душевної споруди на вічний капітальний ремонт ляпано розмальованою полотниною. Образ уже ніколи не відхилить важкої завіси з наколотої, протятої, розкарякуватої плоти в неймовірних корчах барвленого й знебарвленого, голеного й напомадженого волосся. Душа ніколи не перекричить яркого зовнішнього виску та зойку. Та й не треба! Бо невідомо, що воно там у ній за шамрання.
Бзик і шал
Припис од лікаря Джонсона
Доктор Джонсон (Іваненко) якось усім розтлумачив, що писати без заробітку — то про дурнів річ. Сам він без копійки й пера не здіймав, а здіймаши — то вже в каламаря не мачав. Виходить, що, як пишу я задурно, то вже й по дурному. Не конче самі дурниці — того й ворог не скаже. Т'але не западливо, й тому легко обійдеться без мене й красне, й нечупарне письменство. А от не перебудеться воно без трударя-сокотюхи. Правда тому, що, відробивши своє, як стій (чи як ляж?) піде він навпрість у непам'ять. Дак тоді зразу десь ізнов хтось із иньшого кутка пильно засокотить. Бо не може без сокоту література.
понеділок, 1 вересня 2025 р.
Правдивої ваги
Як добре поміркувати вже по теперішньому, то широко вживаний у наших замлячок чисельник "двінаццять", то не мішанка, а правдивої ваги хвеминатива.
Життя на перше вересня
Як хто вже, хвалити Бога, остаточно скінчив свою науку, то 1 вересня — це такий день, коли життя минає тебе й разом минає тобі. Й не повзе повз тебе, а щось таке як біжить минаючи.