Ранком у метрі стояв коло на прочуд миршавого дядька. Якби так по добрячому запитати його тихої години: "Та й чого ти такий миршавий на диво?", то він либонь одказав-би: "Дак а що-ж: і батько мій був дуже миршавий, і дід, і прадід, і прабатьки всі, а от-же якось живемо — ще й потрошку плодимося!"
Але мав грубезну книжку під пахвою. От аж-аж цікавий я знати, що в тій книжці пишеться.
Немає коментарів:
Дописати коментар