Чого геть нема, так це спокою — спокою нема ніде. І складається налазливе вражіння, що його не має й не було в сьвіті. Але-ж без спокою не буває віри, молитви. От тиша заглядає, а спокою нема. Тиша побуде-побуде й іде собі. Без спокою й людини, здається, не може бути. Бо оце тривожне, розхристане, простоволосе — хіба-ж воно людина, а тим паче чоловік?! Без спокою нема й гідности. Люде зазирають у твій неспокій: і не вир, і не вирва, і не дзеркалева гладінь-рівнота: ат, нема чого й шукать!
Тільки Бог бачить крізь неспокій. І потім скаже, саме що.
Немає коментарів:
Дописати коментар