Час — через струс — зробився дуже вже повільний: там можна дуже довго прогулюватися й ні хуху, ні духу не зустріти. Можна й заблукати, а нікого розпитати. Тим часом життя — через струс таки — дуже знеповільнилося, розігналося. Й уже пхаєш у ту життьову шийку, пхаєш-напихаєш...
Немає коментарів:
Дописати коментар