Либонь настала пора розрізнити між дрібничковістю й дріб'язковістю. Бог, як ми досьвідчуємо, в дрібниці-подробиці. Поза нашими життьовими дрібницями ми майже нічого не відчуваємо й не знаємо. Тож уміння роздивлятися, споглядати подробицю, вільно проходити крізь неї, як сьвітло проходить крізь скло, визначає наші хвилозопські нахили.
Таку дрібничковість я бачу в багатьох чоловіках. Жінки звикли до подробиць: подробиці літають їм кругом, як ті мухи. Вас цікавить муха чи тісто, куди вона влипла від вашого ляпаса? Для жінки відповідь очевидна: викинути комаху й місити далі. Аж гульк виходить дядько ентомолог і гукає: "Та чи ви знаєте, що то не муха, а надзвичайна комашка, остання в своїй відміні?!" Остання? Так і грець із нею! Хто її любив, ту відміну?
А тут Дух прийняв подобу голуба. Чи вдасться, придивившись до голуба, набратися Духу? Але-ж має бути причина на те, що голуб і саме оцей самий. Де він полетів, як він жив, коли Дух пустив його? Історія Лазарева, хіба що в твариннім сьвіті. Невідомо, а цікаво.
Немає коментарів:
Дописати коментар