Усе людське життя містерійне, але його невідпорне демократизування призводить і до того, що зникає втаємниченість, приступ до містерійної єрархії. Це дуже добре змальовується через татуювання: колись (чи не тисячоліття тому) европейці теж мали маґічні наколки, але маґізм, таємниця тих знаків були відомі або, принаймні, звісно було, що там є таїна й чарівний чин — а то-ж і була культура.
Теперки живемо в суспільстві суцільних доброхочих нетям, містерійних прохванів. Мовними істотами бувши, вони виявляють себе найперше в прохванній лексиці (profanity), а далі й у цілій прохванній мові. Прохванність словесна вкорочує людям тями. Але до того байдуже, бо ніхто не хоче знати, про що містерія, ніхто не бажає переживати таємних станів і здобувати сакральних розумінь. Усі готові померти на ґанкові замкненого музею, ґанкові, що колись правив за паперть.
Немає коментарів:
Дописати коментар