Люблю розглядати прізвища в люпу: тут зацікавленість моя суто мовна, але, як прізвище легко розгадується, то завсіди є про що помислити (й, звісно, пописати). От хоч і "Безверхі". Безверхому треба сім разів одміряти перш ніж урізати якоїсь правди. Бо прізвище попереджає публіку: оце люде славлять, що безклепкий я. Річ певна, що такий Безверхий може собі бути й мудрий чоловік. Але-ж ізроду безверхі люде, тії, що від прізвища не оголошені, зустрічають оратора попервах чуйно, сторожко. А далі, вже як побачать, що в його мова до-діла... Тпру, та як-же вони побачать? Хоч і не оголошені, на прізвище звичайні чи мудро незрозумілі, вони все 'дно душею таки безверхі будуть.
Немає коментарів:
Дописати коментар