Дак що-ж — не хочу вже я нікому подобатися: то було парубкування, а тепер уже буде моє дідування. З вічними молодощами-п'янощами та біда, що ото треба любитися. А куди-ж уже? Молодим і п'яним мені любиться й самому, але що-ж удієш, коли молодим не бачить ніхто, а тільки п'яним, та й то більше думають, що так собі дурний. А дідові, кажу, личить бути й дурним, і не до вподоби, не до мислі, не до смаку й не до шмиги — все докупи дідові личить. А що п'яненький він, то це йому від усякої болісти дуже помічне. І ви там будете, вічні парубки.
Немає коментарів:
Дописати коментар