Вже життя доживається, лиш одне незмінним лишається: здаватися осьвіченими важливіше, ніж осьвіченим буть. Замолоду то через дурість і недосьвід чинилося, а тепер стати вже нема коли, а вдавати мудрого таки кортить. Ще й літа-ж зобов'язують. У нас, бач, увійти в літа й увійти в розум - те самісіньке. То я вже в літах. А чи в розумі? Та походжаю коло розуму, ніби свій.
Немає коментарів:
Дописати коментар