Тісний шлях

 Колись як воно було? Хто кує, хто меле. Хто мельник на язик, а хто й лантухи з тим мливом тягає. Й вагучі-ж вони, ті лантухи, хоч ніби брехати було — не ціпом махати. Але кожне знало, що йому робить, за що гроші править — у всякого своя доля і свій шлях широкий. Широкий — у жменю не вбереш!
А тепера всі люде знай мацають телефона, а доля таки в кожного своя. От де дивина!