Тісний шлях

Колись як воно було? Хто кує, хто меле. Хто мельник на язик, а хто й лантухи з тим мливом тягає. І вагучі-ж вони, ті лантухи, хоч ніби брехати було - не ціпом махати. Але кожне знало, що йому робить, за що гроші править - у всякого своя доля і свій шлях широкий. Широкий - у жменю не вбереш!
А тепера всі люде знай мацають телефона, а доля таки в кожного своя. От де дивина!