З мосту - та в воду

Нині пречудовий день, щоб із мосту та в воду - ачей не втоплюся. Понад три роки лагодив дописника. Тоді вже три роки тому пустив його човником на хвилях "Фейсбуку". Публікував усе нове, а ще допубліковував уже згромаджене, вишмаровуючи воза салом. Копати зілля треба рано: як удосьвіта не виставиш, то й сонце його не побачить. Але тепер уже годі: геть виписався, наче соцмережаний дотепник. Щось із себе ще надточу й похвалюся людям. Однак таки тісненько стало в малій формі.
Гасло моєї творчости завсігди було таке: "Скачеш ти, бабо, дрібно, та се тобі не потрібно". Та й нікому не потрібно - сором один. А баба таки пританцьовує і присьпівує, дякує шановній публіці. Вибачайте, що по п'яненькому...