Тому не спаде на думку з'ясовувати природу сьмішного, в кого сьміх натуральний. Хіба що захоче вияснити природу кумедного в суржикові. Люде-ж бо з його сьміються.
Самі носії суржику носять його в торбі не на сьміх: не мали вони калачів із ярої пшениці, то й їдять, що дають. То їхня мова — й на плач, і на сьміх. А ще на сьміх людям. Ті-ж дотепники, що суржиком хизуються, носять його навиворіт — дуже весело. Кумедію родить, звісно-ж, невідповідність: от який я високий, а блягузкаю, ніби малі оті раби німі — так я їх возвеличу.
Що-ж, магай-Бі! Як у Руданського в "Кривій бабі":
"Та як сам зареготавсь —
Так і трісла ґуля..."
Самі носії суржику носять його в торбі не на сьміх: не мали вони калачів із ярої пшениці, то й їдять, що дають. То їхня мова — й на плач, і на сьміх. А ще на сьміх людям. Ті-ж дотепники, що суржиком хизуються, носять його навиворіт — дуже весело. Кумедію родить, звісно-ж, невідповідність: от який я високий, а блягузкаю, ніби малі оті раби німі — так я їх возвеличу.
Що-ж, магай-Бі! Як у Руданського в "Кривій бабі":
"Та як сам зареготавсь —
Так і трісла ґуля..."
Немає коментарів:
Дописати коментар