Ні рідного, ні вірного

 Київська церква. Гарний-прегарний сьвященик-українець. Чудове казання й тема віддячлива: причта за добрячого самаритянина. Казання широке, надзвичайно розлоге: хто ближній твій?
Усе добре, все на місці, ніщо не забуте.
Тільки двох речей нестає в казанні: вкраїнської мови й України самої...
Як піду я з Київа до Батурина й, крий Боже, ущкоджено мене, хто-ж мені, вкраїнцеві, позав'язує рани духовні? Хто духовною мастею вразки мої змастить? Агов, хто ближній мій?