Десь розгортаєш землю, щось у ній запліднюєш, ніби якось добачаєш і вицьвіт, і сподіваєшся від праці овочу. Але відійдеш від ниви на рік чи два — й вона легко забуде тебе, а пам'ятатиме тільки того, хто корчував у ній насаджені від Бога споконвічні дуби.
Немає коментарів:
Дописати коментар