Середньоамериканські индіяни взяли в Колюмба бердинку з метальової цюпачки на свої колись камінні фараґівчата, сіли охляп на виведені з конкістадорської стайні коні — та й гайда в Дике поле!
А там жубра того — до смутку! Якісь недовідомі племенця хліборобські в Дикому полі потроху собі дичавіли, помалу земельку колупали — так геть їх!
Недовго, що-правда, так собі гасали: надбігли культурніші люде — і жубрів тих побито, й самих индіянів постріляно-порубано. А хто зацілів — будь ласкав запхатися до народньої республіки й республікуй там нишком: знайко біжить, а незнайко в колибі лежить. І кріси не помогли. В Дикім полі — залізна колія намісць биків.
Сила байки: своє миле, хоч зогниле.
А там жубра того — до смутку! Якісь недовідомі племенця хліборобські в Дикому полі потроху собі дичавіли, помалу земельку колупали — так геть їх!
Недовго, що-правда, так собі гасали: надбігли культурніші люде — і жубрів тих побито, й самих индіянів постріляно-порубано. А хто зацілів — будь ласкав запхатися до народньої республіки й республікуй там нишком: знайко біжить, а незнайко в колибі лежить. І кріси не помогли. В Дикім полі — залізна колія намісць биків.
Сила байки: своє миле, хоч зогниле.
Немає коментарів:
Дописати коментар