Чи маємо ми ще й тепер щось таке розмовне, щоб було до розмови, до любови чи хоч до мислоньки? Щось говірне таке — хоч поговорити? Живу мову, що ще живе й живить?
Бере сумнів, обнімає жаль...
А коли так, то чи можемо ми судити тепер наводом про незнане й невживане?
Знане й уживане гань і напастуй, а незнаного-невідомого не займай і не руш: то затрачений скарб, ще не належить він тобі.
Бере сумнів, обнімає жаль...
А коли так, то чи можемо ми судити тепер наводом про незнане й невживане?
Знане й уживане гань і напастуй, а незнаного-невідомого не займай і не руш: то затрачений скарб, ще не належить він тобі.
Немає коментарів:
Дописати коментар