Оборона Авеля

 Вічна мерзлота безкрайої правоти, де мамутові туші сплять у мороженому земному смальці, немов живі, силкуються стрепенутись і навіть одживаються; за браком душі віджите мусить чіплятися за цей сьвіт незнищенною мертвою плоттю. Тільки там, у цій супокійній тундрі в цілковитій духовній тиші православні народи можуть гніздити одне одного дрючилом правди з обопільною вґрунтованістю богословської постати.
Чисті душі є на війні. Але вони воюють з нечистими. У братовбивчій війні завсіди є Каїн, але Авель не все йому дається. А Бог таки не бере м'ясного нападникового приносу. І мертві туші глумованих мамутів без мети сновиґають серед карлових верб і беріз не під пору розворушеної весни.