Передковідичне життя було якесь не предковічне. Бо споконвічна єсть аскеза. Цар Ковід ХХІХ змусив до неї кожного в своїй мірі. Самозречення — то жертва, шо її пожирають самі жерці. Ми робимо приніс тому, чому нічого не треба. Чи, як хто вірить, Тому, Кому нічого не потрібно. Все до потреби нам, а ми вже ніби й навикли до безпотрібности. Не тепер, іще не тепер.
Немає коментарів:
Дописати коментар