От хлопець у притчі тільки тричі збрехав про вовка, а на третій раз село вже йому не пойняло віри. Ми тепер сказали-б, що дитині бракує уваги й бігали-б до пастушка з підобідком і ласкавою розмовою на кожне "вовк!". А от нашими-ж часами люде таке викрикують і не раз, і не два, а без кінця репетують. І не щоб село почуло, а, бажано, — всенький сьвіт. І не за вовка то промовка, а якесь курзу-верзу. А людство чи громадянство чуйно, насторожено вслухається в кожне "курзу" й усяке "верзу". Й ніхто не вилітає з ломакою ані на вовка, а ні на крикуна.
Немає коментарів:
Дописати коментар