Вік не обминає, наділяючи: обділяє неміччю, кволою втомою, тими вже знаннями, що багато смутку, навіть майстерности підсипа, ніби так присолює. А де-ж патриціянська шляхетність старого-старшого? Нема та й нема. Оце халепа. Виходить, із тебе просто природній чоловік: замолоду ласував, у старих літах бурчиш на ласунів. Але прозірність-прозорливість? Як якась і була, то заникає все геть та й геть.
Немає коментарів:
Дописати коментар