Стоїть слава при дорозі — хоч хто йде, то вскубне, за горохом шукаючи. Мина її перший, мина її кращий. Слава дивиться:
— Чи мій ти чи не мій?
— Твій, — кае, — а як-же — твій!
Ближче приглянулась:
— Перший? Ліпший? Ні, не мій!
І так до всіх бурлак пересваталась — тільки морочить. До неї з добром, а вона — лиха слава. Але знайде когось — хай-же він тоді начувається, бо потім навидається.
Немає коментарів:
Дописати коментар