Теперки багато хто з молодих заздалигоди густо заколює собі литки синім чорнилом — і слушно, завбачливо чинять! От минуть літа, повилазять на тих литках сині жиляки — а там уже ціла картина як синя ніч. Треба тільки підказати майстрам, щоб кололи шедеври з урахуванням майбутнього горбатого й брезклого натягу шкуратяного полотна: щось таке романтичне — ніби як Охвелія горілиць між водоростями (ряскою, баговинням, жабуром та ин.) під водою проплива, дух затаївши. Так буде зрозуміліше, чого воно раптом пузириться.
Немає коментарів:
Дописати коментар