The King in Yellow і наш "Жовтий князь" — тож те саме, хіба ні? Але тепер уже смирно стоятиме чалий кінь, жовто-блідий од гіркої розпачи: нікого вже не помчить у причину писаний твір. Бо не буде читаний. Стоятими книжка, як шухляда з забутим стосом паперу. Від тебе божеволіли, стосе? Більше не будуть. Глухі не чують сирен — подорожні минають крилатих ґендерів із курячим озаддям, привітно махають руками й кидають булки їм у сьпівочі дзьоби. Чи то були роти, роззявлені від дивування на наш корабель?
Немає коментарів:
Дописати коментар