Життьовий досьвід на дорозі не валяється, але дорогою знаходиться й збирається: так ніби йдеш, а з-за чужих барканів віття випинається й од того досьвіду аж угинається, так його рясно. Ти тільки рвеш і пхаєш та в торбу складаєш. Але давно торба кошелем стала — не лізе досьвід, хоч плач! Сідаєш на життьову дорогу, просто в порохи — й пхає-натоптуєш. Далі вставати з тих порохів — коли-ж незмога: стільки вже того досьвіду назбиралося, що з ним і не рачкується.
Немає коментарів:
Дописати коментар