Не поперед батька

 Оце їхав метром і нехотячи слухав, як один парубок захоплено оповідав товаришеві (й собі, захопленому), як ізробить добрячу наколку на живіт, на груди й через плечі аж туди на спину ("бо там місця багато"). Він уже сам усе гарно понамальовував і показав татуювальникові. Той запевнив, що на таку картину піде багато часу й багато болю. Що-ж, мають бажання й мають час. Зо словесного змальовання прийдешнього шедевра стало ясно, що то буде вельзевул на порозі пекла, з перетинчастими крилами, закиненими аж за плечі й на спину татуйованого. І багато сповненого болем часу в нечистого за плечима!
Новому поколінню здається мало пекла — треба додати гарту! Але як-же мені не хочеться лізти туди поперед них, по-ряду черги! Однак юрба веде — не за собою, а таки поперед себе.