Так, Христос стався Чоловіком, але стався чоловіком простим. Він не тільки оточує Себе, Царя, простими, але й Сам, Цар, простий, звичайний. Без особливих ознак і особливих самовидців. Він може лишатися навіть непомітним: люде, що Його знали й бачили, тут і там не впізнають Його. Він розчиняється в юрбі, хоча юрба за Ним ходить. Він такий, як усі кругом: непримітно вдягається, неприкметно поводиться. У наших очах Його вирізняє лиш те, що назнаменує приналежність до иньшої, давньої доби.
І говорить Він своєю мовою, мовою малого, невченого народу, хоча міг-би латиною промовляти одразу до всього тодішнього сьвіту. В дрібненькому племінні, де так пишаються вченість і письменність, Він учить по простому й нічого не пише.
Та й слово Його ніби схоже на слова незліченних народніх учителів: люду жменька, а вчити було кому й кортіло. Це тепер Його річ здається незвичайна, а тоді вона потопала в гамірній громадській бесіді.
Наш Господь своє простотою виявився. А ми виявитися простими боїмося, а як виявляємося, то бодай-би не виявлялись. Але треба якось ставатися людьми — простими та звичайними.
І говорить Він своєю мовою, мовою малого, невченого народу, хоча міг-би латиною промовляти одразу до всього тодішнього сьвіту. В дрібненькому племінні, де так пишаються вченість і письменність, Він учить по простому й нічого не пише.
Та й слово Його ніби схоже на слова незліченних народніх учителів: люду жменька, а вчити було кому й кортіло. Це тепер Його річ здається незвичайна, а тоді вона потопала в гамірній громадській бесіді.
Наш Господь своє простотою виявився. А ми виявитися простими боїмося, а як виявляємося, то бодай-би не виявлялись. Але треба якось ставатися людьми — простими та звичайними.
Немає коментарів:
Дописати коментар