Вже я тут добуду. Поїдуть найрозумніші, найдурніші, наймолодші. А ми, звичайнісінькі, лишимося стрічати нових людей, що їм до сподоби наші тихі, повні, та не бурхливі води; наші ясні, та не сліпучі зорі; а найбільше — наше нове підсоння, безборонно припечене вже невкраїнським пекельним сонечком.
Жити під сочкою я вже не навчуся, але ще трохи поживу: більшильне шкло збільшить мене й покаже опукло й випнуто, а також нагріє, щоб аж палало. Оце палкий українець догоряє, натягаючись соняшною наснагою! Цей смолоскип назнаменує нам веселу, яскраву будущину й, пшикнувши, змеркне.
Вже я тут не змерзну.
Жити під сочкою я вже не навчуся, але ще трохи поживу: більшильне шкло збільшить мене й покаже опукло й випнуто, а також нагріє, щоб аж палало. Оце палкий українець догоряє, натягаючись соняшною наснагою! Цей смолоскип назнаменує нам веселу, яскраву будущину й, пшикнувши, змеркне.
Вже я тут не змерзну.
Немає коментарів:
Дописати коментар