Де гріх, там і покута

 Учора була субота, й у Горві (Швайцарія, кантон Люцерн) так нещадно били в усі дзвони й католицької, й реформатської церков, що аж ґвалт. Я думав, що на той сполох з усіх тихих хатів повибігають люде, гукаючи: "Вірю, Господи! Поможи мойому невірству!", — й дременуть мерщій до храму, до спасіння. Словами поетовими: "Від престолів до притворів заповняють храм побожні..."
Коли-ж ні: тихі хати собі тишком-нишком. Звикли до покути позавічної.