Усім звісно, що воно таке "сьогодення" — то наш український поетичний еквівалент до славетного виразу "день нынешний", дуже потрібного нашій мові, а надто з огляду на те, що в мові московській "ныне" й "нынешний" уживаються здебільша в невласнім розумінні: "тепер", "теперішній". Що-правда, в рідній мові такого переносу немає, він нехарактерний для нашого часового мислення, але хто-ж тепер наважиться вихожати з хати на рідну вкраїнську стежку, хай як недалечко, без міцного костура надійної, незрадливої мови московської — покажіть-но мені такого сьміливця! От того-то й доводиться жити в "сьогоденні", кажучи "нині" не на день, не на сьогодні, а на неозорі часові обрії теперішности.
Дак а що-ж таке теє дення, коли всяке, слава Богу, зна, що множина від "дно" в нас буде "дена"? А то я змайстрував збірне ім'я на кшталт "подення". Коли чую "сьогодення", то зразу мені здається, що воно "сього дення". Бо в нас дно таки не одне, не саме — дуже багато всякого дення з незліченних наших ден.
Немає коментарів:
Дописати коментар