Доземний уклін

 Хто Богові вклоняється, той перед людьми не горбиться. А й людям часом уклонитися не гріх, бо кланятися явно, шанобливо — то було колись за звичай і за добрий звичай — той, що від його в культурного добродійства лишився тільки недогризок "зазвичай". Уклонившись, де справді ведеться й годиться, не будеш уже метушитися-лабузитися.