Трохи почервонівши з несподіванки

— Добридень вам у хату!
— Овва! А хто це здоровкається?
— Я — ваш пророк!
— Це-ж який пророк — Ісаїя чи Єремія?
— Ні, я Шевченко буду — більше як Неемія. Хочу нагадати вам, хто ви єсте.
— Та ми й так, слава Богу, знаємо, хто ми... єсьмо.
— Хіба? Ну, тоді я розкажу вам, що з вами буде через те, що ви єсте.
— А це вже не тра! Хай буде приємна несподіванка...
— Приємної не буде...
— Тю, то й не треба пророцтва. Ми й так уже знаєм, що взавтра щось станеться. Хай буде новина. А ми вже її стрічатимем, трохи почервонівши з несподіванки. То лучче, ніж дуже посинівши з натуги.