Ще пролунали поодинокі вітання з якоюсь перемогою. Вперше спробував замислитися зичливо: а якому лихові радіють наші сьвяткувальники? Що звеселяло людей 9-ого травня 1945-ого року? "Ми вижили! Слава Богу!"
9-е травня для його любителів - сьвято виживання. Оце, на жаль, нас і досі єднає. Оте спасибі, що живий. Що й казати, слава Богу за все! Але, Господи, як-же приобридло виживати - страх! Десятиліття короткого життя спливає по десятиліттю, а ти все виживаєш. Тобі вже не стає снаги, але прилучаються діти. Чи-ж і вони тішитимуться перемогою виживання? Бо історична пам'ять не дає спати, не дає вижити. Вже історія одного, власного життя волає до неба: не хочу виживати! Не хочу вітати з себе з щоденним 9-им травня. Буду жити, чи що? Ну, принаймні, геть думи сумні!
9-е травня для його любителів - сьвято виживання. Оце, на жаль, нас і досі єднає. Оте спасибі, що живий. Що й казати, слава Богу за все! Але, Господи, як-же приобридло виживати - страх! Десятиліття короткого життя спливає по десятиліттю, а ти все виживаєш. Тобі вже не стає снаги, але прилучаються діти. Чи-ж і вони тішитимуться перемогою виживання? Бо історична пам'ять не дає спати, не дає вижити. Вже історія одного, власного життя волає до неба: не хочу виживати! Не хочу вітати з себе з щоденним 9-им травня. Буду жити, чи що? Ну, принаймні, геть думи сумні!
Немає коментарів:
Дописати коментар