Диктую меншій доньці з "Диктантів для 9-ого класу": треба атестуватися з української мови. Мова диктантів — то мова ідеальна. Бо проста й поправна, а чого-ж іще?
На жаль, у 9-ій класі простота ще не поєдналася з поправністю — либонь занадто рано. Всі тексти складені від якихось невідомих педагогів. Принаймні, Сухомлинського серед них нема. Або ще підписують "За Таким". "Такий" — це хтось відоміший, але його спрощено й виправлено, щоб гучало на педагогічний копил. Для самих-же педагогів наша мова не рідна. Це я висновую не з їхніх прізвищ, а з їхніх творів. Хочуть перевірити мою дитину, а себе, навіть пишучи, не перевіряють. Єдина доречна риса — тінь подвигу: хоч українська мова вже нікому не рідна, та ми, бач, опанували — і у тєбя получицца.
На жаль, у 9-ій класі простота ще не поєдналася з поправністю — либонь занадто рано. Всі тексти складені від якихось невідомих педагогів. Принаймні, Сухомлинського серед них нема. Або ще підписують "За Таким". "Такий" — це хтось відоміший, але його спрощено й виправлено, щоб гучало на педагогічний копил. Для самих-же педагогів наша мова не рідна. Це я висновую не з їхніх прізвищ, а з їхніх творів. Хочуть перевірити мою дитину, а себе, навіть пишучи, не перевіряють. Єдина доречна риса — тінь подвигу: хоч українська мова вже нікому не рідна, та ми, бач, опанували — і у тєбя получицца.
Немає коментарів:
Дописати коментар