Усе кругом надимається самоповагою — самоіронії ніде й устрягти з своїм легеньким сьміхом посеред того поважного сидження. Звідкіля ці копи, оберемки, снопи поваги до себе? Що вони такого зробили з собою, щоб уже навіки без недоумства й без ганебности? Як живуть, що й воші ніде вчепитися?
Немає коментарів:
Дописати коментар