Що таке русизм? Русизм — це руське слово, що заховується в нашій мові, — їх таких багацько. А от москалізм — то ворожий салдат: збогорадився постою в нашій господі, а тепер потай нівечить і нищить. Вже лучче по московській балакать, ніж із тим каліцтвом і торбою порожньою по-під тинню скрадатися.
Маю певний сумнів щодо твердження: "Русизм — це руське слово...", адже в контексті західного діалекту, характерного для Вашого блогу, слово "руський" є присвійним прикметником до іменника "русин", тобто є синонімом до слова "український". Мені здається, краще було б написати: "Русизм — це російське слово...".
ВідповістиВидалитиДорога Наталіє!
ВідповістиВидалитиВельми вдячний Вам за ґречну увагу до мого скромного дописника. Власне саме цей допис трохи (троха) грайливий, але з його приводу Ви порушили питання (питаннє), що потребує докладної відповіди. Не смію надіятися, що Ви перечитали все тут (туй) понаписуване, але принагідно зауважу, що в моєму дописникові я намагався до ладу навести мірковання для викладу моїх поглядів на такі речі.
"Західний діалект" - то, по-вченому трактуючи, некоректний термін. Українська мова має два головні річища, що їх я маю за рівноцінні: галицьке й наддніпрянське. Своєю чергою, вони скалалися на основі низки місцевих діялектів, що тепера (ниньки) ледве що животіють.
За галицьку відміну чи варіянт нашої мови ми маємо звичайно деяке школярське міське уявлення: мовляв, усе, що трохи відбігло звичної повстяної мови, є конче "західняцьке", бо там рідна мова глибше заховалася. Це прикра зачіпка.
Ось Вам приклад: пом'якшення в слові "західній",як і "народній", "природній", "приватній", - то риса підстреленого розвитку саме наддніпрянської мови. "Діялект", "діяспора", "діягноза" і схожі - то просто незросійщені норми віддачі чужих слів такого штибу з урахуванням особливостей нашої вимови. Я маю себе за послідовного прихильника пильного збереження саме наддніпрянського напряму. Сам я наддніпрянець родом, до того ж, наступник і шанувальник Кримського, Огієнка, Курило та инших видатних лекскографів і глибоких знавців української мови, що обстоювали саме наддніпрянську основу мови літературної. Галицьке я ціную й високо визнаю, але бути його носієм - то не моя річ. На доведення своїх слів я до деяких форм додав у лапках західні відповідники. Свідомо вдаюся до галицьких слів дуже незчаста:
1)Для чужих слів, що їх я всіляко намагюся уникати в свої дописах.
2)В оборону незаконно й нагло відкинутого соборного правопису, так зв. Голоскевича, що ним послуговувалося наше блискуче відродження 20-30х рр.
3)Для кольориту.
4)Для збагачення мови власними українськими словами, що їх колись виробили галицькі українські діячі, як от "упрмисловлення" намість "индустріялізації". Тому "руське" в мене від "Руси". "Русизм", звісно, то слово-покруч, бо має різномовний склад. "Російський" - слово винайдене для совіцького вжитку: в нас перед тим було тільки "московський". Одно слово, багато тут усячини, якщо поважно, а я ж - на жарт...