Невчене з навченим зіллялось в нашій хаті в словеснім поцілунку. Там вуста живі, цілунок, хоч не палкий, заживний, наче павза; а речі падають, мов мертві квіти, німі, без пахощів, з накучменим безладдям вчорнілих пелюсток. Чи як зільник із немічних книжок, що розкуйовдився і висмикнувсь не в лад. Дешевий плястик із клясичних, аж пухнастих пилом ваз. Коли мовчать, що говорить — не знаєм.
Немає коментарів:
Дописати коментар