Сила емпатії

 Працюємо з Сергієм Сизенком, значним перекладачем нашого київського часу. Робота марудна, в перерві намагюся розважитися, дописую дурничку для свого бльоґа. Зазирає через плече, цікавий:
— Що це ти робиш?
— Бльоґа пишу!
— Кинь покликання! Вдома почитаю!
Кинув, минають дні, минають ночі, бачу — не ходив. І нагадало це мені бувальщину зо днів мого молодикування.
Здибуюються два київських українці-гуманітаріїї радянської доби:
— Ви читали останню монографію професора Білого?
— Ні. Знаю його особисто.