В "Инстаґрамі"

 В "Инстаґрамі" його нема. Має-ж десь і його не бути.

Неинстаґрамність

 Естетика колись новорічно-різдвяної, а тепер різдвяно-новорічної, ялинки в мене — рудимент дитинства: як-що родина довіряє мені її прикрасити (бо самій ліньки), я навішую на зелене гілля всі цілі прикраси, пильнуючи тільки, щоб одна барва не зливалася в пляму, а якось розподілялася поміж инакшими. Й іще конче має бути "дощик" поверх усього того. Пильні студії з історії образотворчого мистецтва ніяк не можуть мені вплинути на немовлячий ялинковий смак. Старша подивлися на всю ту "красу", вже мавши на поготові здіймальний телехвона й тільки й промовила: "Якась вона в тебе... неинстаґрамна..."

Ворушиться, й усом моргає, очима поводить

 Треба зрозуміти, що денекого просто люблять, бо денехто так мило, по немовлячому, ворушиться в мереживі соцмереж, що купа людей зворушується. Тільки зірки ненависти притягають більше. А нам, тим, що здаються нелюбі, лишається тільки приказка: "Ворушіться ще, жили, поки живі."

Бездомівна Вкраїна

 Геть загубилося в нашій мові розуміння дому. Все нам — будинок. І то лиш тому, що в рехверентній мові все — "домъ": що будівля, що домівля. Тому буде тобі й "будинок краси" й "будинок правди": як не завелися, то хоч побудувалися.

Тонкий хист

 Ото поначитуюся звитязьких стельмахових віршів і нехотя думаю: "От-же простий ремісник, а пише й пише. Чи-ж не потраплю й собі пообписуватися з моєю вищою осьвітою, що зветься не по нашому "філологічна"? Чи згадаю Гулака з Артемовським (бо культурний із мене чоловік): "От брат його чванько слабкий уже на се: що начеркав, то так в дрюкарню і несе." А дзуськи! Як стій опановуюся й уже вговтуюся. На хист тонко.

Надаремна туга

 Втішаймося з тимого, що, нарікаючи на свого старого, жінка просто вкидається в тугу за високим і недосяжним.

Заздоровний келіх

 Щоб тьменно не заснути від спиртового трунку справжности, люде безневинно бавляться  гискристим шампанським напоєм.