Натуральна барва

 Одна є річ на сьвіті хоч кольорова, але безбарвна — сині джинси. В тому ті штани — наче шкільна вкраїнська мова, вільно опанована, просиджена, блідожовтосиня кольором, але без барви, бо не відбиває жадного сонящного промінчика. І те, й те — геть непомітне на носіях. Як таємна невидима аквареля.

Щоб не залоскотали

 Жаден чоловік не бачив ані русалки, ані нявки. Т'але кожен чоловік розчує шелесткий русалчин сьміх і нявкучий нявчин завід.

За великобратство

 Схожі на Йсава, виміняли право старшинства, як Яків, не бачуть і не бачили нас, як Каїн, хоч живуть сторожко, т'але нас не сторожать. Мусимо вірити їм в усім. А там, Сьвятий знає! Цього разу ми так молилися за них, що чи не зробилося братам, крий Боже, зле?
А коли достойніше воювати: Великим постом чи на Великдень? Сам не знаю, треба спитати в церковних людей...

До зір крізь терня

 Ми продираємося до зір, але в тому нам непутить терня. Це терня — астрологи-лічозори. Людство не перестає дивом дивуватися на зоряний небосхил, а планетники невгаваючи провадять з приводу зір сеанси крихітного "сенсу". Але прикрість у тім, що той крихітний "сенс" вони, бровою не моргнувши, від імени безмежного неба накидають чималому сьвітові.
Здавалося-б, а мені якого батька горе? Сказано-ж: не любо — не слухай, а брехать не заважай. Але Вкраїні невтомно пророчать розлад і розпад навіть і з цього, невідомо від кого втаємниченого, кутка. Ясно, що не без застереження: невідомо-ж іще, яка буде дія ненароджених ліній. Овва! А йдеться-ж не за робітний тиждень і хатні вихідні — на десятиліття провіщаємо! Самого маґістра під той час може вже й ні на землі, ні на небі не бути, а його кремезні домисли сидітимуть по всіх календарях.
Перепрошую, астроложе, крути, та не перекручуй! Нові лінії вже народилися, і ми ще повоюємо! Звіздарі повчають: сьвіт змінився безповоротно й наука все переважить. Однак саме існування волхвів сьвідчить про незмінність сьвіту й несилу науки щось подіяти з самозванськими пророками й ширенням їхніх велезначних догадів. Саме тому притьмом раджу всім охочим до звіщення — писати свої гадки невилазними, але й несуцільними, як те терня, віршами, як це робили метикуваті попередники, щоб крізь мереживо кольок і остюків можна було таки бачити, хоч коли не коли, провідну зорю. 

Зьвірячий потяг до самоохорони

 Дивні й страшні з погляду зьвірята на окличку Істина, Добро й Краса неймовірним робом, як розвернувся на весну лист, пішли всі в свист із московського зьвіринця. Втім москвачів і гостей країни просимо вклінно тим не журитися: ніде в Московщині тих тварин і зазору немає. Прочутилося, що зьвірі подалися в меншовартісні, тваринні сьвіти.   

Все про кохання, все про любов (ІІ)

 Кохання вабить красою й утіхою, любов спонаджує працею й терпецем. Кохання їсть. А любов єсть.

Історична правда про вічне місто

 Москва виявилася не третім Римом, а першим. Просто коли перший Рим, п'яний і розпусний, дізнався про те, що він — насправді Москва, то протверезився і зробився побожний. Але це не помогло — й невдалий доісторичний Рим охотою припинив своє передчасне істнування. Тепер Москва залишається єдиним і останнім вічним містом на землі.