Пливучи в окияні сього життя, як не впитися його водою? То-ж не басейн — ніхто чарки на подушечці поверхом не пустить. Українські житки дуже схожі на таку пливбу: одно ясно, що води багато й глибоченько буде. А чи міцна штурма чи мертва штиля — хто-ж тобі розкаже. А голові над водою недалеко видко. От і присьорбуєш близенько, поки не вп'єшся. Й так само солона, раз-по-раз котиться на губу сльоза.
Немає коментарів:
Дописати коментар