Добою зародження приходить Бог і дарує тобі життя. На народини ти вздріваєш той дар і, яко чемний новонароджений, маєш бути вдячний: розпаковуєш, хвалиш, а потім гарно ходиш, носиш аж до зносу. Пам'ять про це дуже кріпить, коли сорочка, що в ній уродився, починає потроху дертися.
Немає коментарів:
Дописати коментар