Нині зраночку сльота, то я вже побіг на перебіжку в куцині-непромокачці фірми "McKinley". І згадалося мені таке незвичайне для Країни совітів кіно "Бѣгство Мистера Мак-Кинли". Славне було кіно! Там герой нетутешнього Донатаса Банійоніса (у капіталістичнім, звісно, сьвіті, де ми тепер, власне, й живемо) намагається втекти від скінчених молодощів і непочатої дійшлости, втеком піти від своєї сучасности, заснути в анабійозі, доручивши дальшій будучині розв'язувати нерозв'язні проблеми, а самому виринути знов, молодісіньким, у будучині аж подальшій.
Так оце-ж і я біжу в нейлоновій шкурі пана Мак-Кінлі — чи, бува, не від йогансенівських Мак-Лейсона, Гаррі Руперта та иньших утікаю? Ні, я виходжу втеком із СССР'у з його чіпкою пам'яттю на брехню. Там тулялися мої молодощі, а тепер там шамряє в куточку моя старість.
Так оце-ж і я біжу в нейлоновій шкурі пана Мак-Кінлі — чи, бува, не від йогансенівських Мак-Лейсона, Гаррі Руперта та иньших утікаю? Ні, я виходжу втеком із СССР'у з його чіпкою пам'яттю на брехню. Там тулялися мої молодощі, а тепер там шамряє в куточку моя старість.
Немає коментарів:
Дописати коментар