пʼятниця, 27 березня 2015 р.

Горізнач

 Оце чаклунське життя интелекту, де небо підвішене лиш для знахарства й характерства,   і смерть прийде, а помирать ніяк: це-ж іще на віщо? Доведеться крівлю розбирать, стелю пробивать, душу пхать; а чи їй вгору, чи вниз,  мо', розкоп розкопати?
Гірше того може бути тільки лежання горілиць із напнутим над тобою ветхим полотном із намальованим на небесній землі духовним припіком з веселим вогнем і багатонадійним казаном на вогневі.
Достеменно як у татусевій Карловій комірці 
— пригадуєш, Буратіне?  

Немає коментарів:

Дописати коментар